Mychailo Wynnyckyj
Я дуже рідко пишу про кіно. А також я рідко ділюся негативними емоціями (мене знають, як невиправного оптиміста). Але сьогодні виняток. Бо очікування від "Таємного щоденника Симона Петлюри" були надто високими, і тепер... я розчарований.
Може проблема в тому, що після "Кіборгів" я став сподіватися, що кожне українське кіно має бути шедевром. Але цього разу сподівання виявилися марними: "Щоденник" це жанрова робота кіностудії Довженка традиції глухих 70их - та ще й з купою "акторів", які явно попали в кадр "по блату". Сумно...
Я розумію (і поділяю) бажання Українського конгресового комітету Америки (який дав гроші на розробку стрічки) і конкретно Аскольда Лозинського (який виступив продюсером) виправити жахливу історичну несправедливість, яка призвела до зображення Петлюри, як нібито антисеміта і відповідального за погроми в 1919 році. Завдання виконано: у фільмі чітко показано, що таке несправедливе паплюження Петлюри було результатом вдалої операції спец. служб СРСР.
Але чи потрібно виправляти несправедливості, спричинені брехливою пропагандою засобами пропаганди? Невже не можна було це зробити "смачніше"? І невже немає в Україні кращих акторів ніж чинний Міністр культури (грає Винниченка), Голови Української всесвітньої координаційної ради (грає власного батька в незрозумілій за змістом і сумнівній за сенсом сцені)? Бенюк (грає Грушевського) і Вітовська (дружина Петлюри) - таке врвження, що цим двом геніям просто хтось не дозволив проявити навіть маленьку частину свого таланту. Про гру акторки, яка доньку Петлюри я краще промовчу...
З позитиву: нашій середущій донці (11 років) фільм сподобався! Особливо вона звернула увагу на вплетені (як на мене штучно, але що я там знаю) чорно-білі історичні кадри з часів УНР. Фролов (Петлюра) грає не погано. Сцени суду у Франції, на яких виступають численні євреї в якості "свідків" погромів - трошки підіграні але основний меседж фільму (про штучне зображення Петлюри, як антисеміта) вдало доносять. Вбивця Петлюри - Шварбард (Терновський) красава!
Фільм вартий того, щоб його побачити. Але не завищуйте очікування, як це зробив я.
Це не стрічка-призер. Просто (довговата) художня політ-інформація.
В'ячеслав Чеш Омельченко
Сходив на Таємний щоденник Симона Петлюри. Сподобалося, було вельми цікаво, хоча фільм сюжетно важкий. Бойових сцен в картині не надто багато, але вони на своєму місці, за виключенням, мабуть, тієї що біля Арсеналу. На мене, маємо пристойну історичну драму.
З недоліків — подекуди гра здавалася нерівною, надто театральною (скажімо одна з перших сцен з Вітовською-Ванца), а військова масовка, особливо спочатку, як мені здається, не догравала. І ще дещо спантеличували "перебивки", спогади з різних років, реальна хроніка та стилізації під неї. Але це і все, після входження в сюжет мою увагу стрічка тримала.
Дуже порадували Петлюра (Фролов), Винниченко (Нищук), Болобочан, Раковський, Гарно зіграний Шварцбард. та його адвокат. Відносно багато доброї гри в стрічці, на мій смак.
Глядачі на картині були, але не більше двох десятків - правда в негоду і у денний сеанс. Хотілося б більше. Мабуть, це все, що я хочу сказати.
Ходіть на українські фільми, пам'ятайте борців за Незалежність та будьте щасливі та здорові)
P. S. Згідно з дописами Andrii Rukkas в стрічці багато фактичних хиб та неточностей, проте вони впадають око людям більш обізнаним, аніж я. Втім, тепер я планую ознайомитися з постаттю Петлюри детальніше.
Ігор Швайка почувається вмотивованим разом із Philip Illienko та ще 15.
Ми доволі довго чекали «Таємний щоденник Симона Петлюри».
Результат є дуже позитивним!
Не буду говорити ані слова з точки зору історичної коректності. Мав з цього приводу доволі тривалу розмову з метром української історії, дослідником того періоду Романом Ковалем.
Щось з історичної точки зору в цьому фільмі так, щось є поглядом сценариста, режисера та команди фільму. Можливо навіть вигадкою, можливо і неправдивою з точки зору історії.
Але!!!
Останні хвилини картини ком в горлянці перетворюється у нормальної людини на стиснуті зуби і безапеляційнурішучість будувати Українську Україну.
Саме ту Україну, яку не змогли сто років тому утримати, захистити Грушевський, Винниченко, Петлюра…
Чому така емоція?
Автори «Щоденника» чітко передали сутність нашого споконвічного сусіда і найбільшого ворога.
Московія і сто років тому, і в наші дні є синонімом слів:
Підлість, підступність, мерзенність, сморід, шахрайство, наклепництво, безчестя …
З історичними викликами, замішаними на цих характеристиках московської імперії не впоралася УНР, їх не змогли (а чи могли?) правильно оцінити тодішні керівники Української Держави.
Але нашу Українську Україну маємо будувати сьогодні ми. І слово Націоналізм - має для кожного українця стати синонімом слова Любов до свого, до своєї Нації, до своєї Родини.
Існування Української Держави залежить винятково від нас, Українців. Якщо бути більш точним, то від результативності діяльності українських націоналістів.
Фільм демонструє, і ми точно знаємо, що ніхто замісць нас Україну не збудує. Ані поляки, ані французи, ані американці чи будь-хто інший.
Картина має спонукати до ухвалення в мільйонах українських голів одного очевидного висновку: 1918-1991 роки це період московсько-більшовицької окупації України.
Це - мої враження. Слідкую і буду чекати вражень від моїх друзів.
Щиро дякую Oles Yanchuk, Ірма Вітовська-Ванца і всім Вашим колегам за цей ТВІР!!!
Михайло Ратушний Пане Rukkas, із задоволенням перечитав ваші міркування після перегляду фільму Олеся Янчука "Таємний щоденник Симона Петлюри". Коли людина їх пише о 1 годині ночі (ч.І) - то це свідчення, що картина досягла результату - і не залишила глядача байдужим… Також відчувається, що Ви володієте відповідним історичним матеріалом не лише як доцент КНУ ім. Тараса Шевченка. а як науковець, котрий, особливо, цікавиться історією України часів УНР і Директорії.
Але при цьому Ви робите одну концептуальну помилку - Ви забуваєте, що фільм Янчука не є науковою роботою, навіть. не документальним, а саме ХУДОЖНІМ ФІЛЬМОМ - з усіма атрибутами цього жанру. Так на історичну тему - але художнім фільмом.
Другий момент котрий Ви не враховуєте, це великий брак фінансування, котрий відчували творці фільму при його зйомках. З державного бюджету на конкурсній основі було виділено трохи більше 24 млн. грн, що, навіть, не дотягує до 1 млн.$. Зрозуміло, що для зйомок фільму на історичну тематику з батальними сценами, з Парижем, з необхідними реконструкціями, цього явно не достатньо… Благо допомогли українці за кордону. Але приходилось заощаджувати на усьому, бо оренда на день лише одного коня еквівалентна 100$. Може й тому головний отаман переїзджає Збруч не на поїзді, а на авто..
Стосовно ж Вашої іронії, що автори фільму не локалізували місце розмови Симона Петлюри з галицьким селянином - Чернихівцями , то хочу Вас запевнити, що багато Ратушних проживає і у Волочиську, і в Підволочиську, і в Кам’янці Подільському… -). Як правило, біля й у містечках та містах, що мали Ратуші….
Стосовно ж оцінки угоди Петлюри з (начальником, маршаликом, прем’єр міністром) Пілсудським західноукраїнцями, то знаю про це не з книжок, а з історії своєї родини, про що розповів свого часу авторам фільму ще на стадії написання одного із сценаріїв. Ця угода Україні так нічого й не дала, бо через пару років ті ж поляки підписали з більшовиками Ризький договір, а приєднання Галиччини, Волині й Холмщини до Речі Посполитої в певній нею було легимітизовано.
Для мене ж було справжньою несподіванкою, коли мені запропонували попробувати зіграти власного діда Данила. Сподіваюсь, що моя скромна участь в цьому невеликому епізоді не зіпсувала чудову гру цілої плеяди фахових акторів українського кіно?..
І наостанок, мені видається що за деталями-деревами - Ви не побачили лісу. Фільм Янчука «Таємний щоденник Симона Петлюри» на високому художньому рівні розбиває міфи що десятиліттями існують в громадській думці в Україні й за кордоном, хоча б, що Петлюра зокрема, а українці загалом є «патологічними антисемітами», Шварцбард діяв з почуття помсти, а не за вказівкою Кремля, України немає – а є лише Малоросія, і тому подібне.Керувати
https://zbruc.eu/node/82902
ВідповістиВидалити