"Таємний щоденник Петлюри". Відгуки ч.2

6 вересня на екрани українських кінотеатрів вийшов фільм Олеся Янчука "Таємний щоденник Петлюри". Подія довгоочікувата і знакова. Відтак не забарились і відгуки. Отже частина 2

Вахтанг Кіпіані
Москва вбила Петлюру. Потім підмінила пам'ять про нього, перетворивши одного з керівників держави на нібито "погромника". А тепер підсилає провокаторів, щоб облити фарбою і розкидати листівки "Петлюра - кат єврейського народу" у Запоріжжі. Чорти бісяться, це нормально. Фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри" у кінотеатрах від сьогодні. Треба йти!)

***

Сходив на фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри". Добре, що зняли. Добре, що я сьогодні добрий і не буду писати все, що думаю. Солідарний з оцінками історика Andrii Rukkas і соціолога Mychailo Wynnyckyj - почитайте у них.

Наталя Сьомчик

Якщо ви в Рівному хочете побачити фільм Таємний щоденник СимонаПетлюри то беріть із собою ще три людини, бо якщо буде менше 4 осіб, то фільм не покажуть... Чуєте, рівняни, жителі бандерівського краю, краю патріотів!!??
Сьогодні двом жіночкам дуже пощастило подивитись це кіно, бо прийшли ще ми удвох з Юрій Григорович Журавель...

Враження про фільм: нарешті гарні актори ( хоча б ті що в головних ролях). Фактаж - як з вікіпедії злизаний...
Хотілось би щоб фільм захопив тих, хто не знає історії, а він розчаровує навіть тих хто знає, своєю куцістю. Отже всі хто побачать фільм, ті хто почує в ньому незнайомі досі прізвища
(Болбочан, Семесенко і т.д. ) і назви міст ( Базар, Проскурів) і події які з тим повязані ( Кримський прорив, Перший і Другий похід на Україну) мусять перечитати десь в книжках, бо фільм те все згадав, але не пояснив. Отже той хто не знає всіх подій - з фільму зрозуміє тільки те, що Петлюра в усьому кається, визнає, що наробив купу помилок. Це 1 основний меседж фільму, а другий ( і він виглядає як основний) - це те що й намагалась зробити більшовицька і кацапська пропаганда - показати як росія професійно вміє знищити українського національного героя ще й після його фізичного знищення за допомогою нікчемного французького правосуддя і єврейської підлості...
Йдіть і дивіться. Мені здається були б цікавими дискусії після фільму :)
у Рівному фільм показують у нашому ЄДИНОМУ кінотеатрі Україна о 10:05, 14:40 та 19:15 ( але треба дивитись розклад)



Віктор Долішний
ГЛУМ... ВСТИД... ЗУБОЖІННЯ... НАРУГА... ГАНЬБА...

і то ше не всі слова, які породжує це неподобство за 47,2 млн ₴, яке важко назвати кіном чи фільмом...
я витримав лише перших 40 хвилин, а поява в кадрі Михайла Ратушного (певно за залучення УККА до створення) в образі галичанина підірвала з крісла і винесла з залу з шаленою швидкістю...
якшо коротко - погана копія поганого русского фільму "Адміраль" (2008), навіть Фролов (Петлюра) дуже схожий на Хабенського (Колчака)...
препаршиві костюми, декорації, реманент, грим...
батальні сцени - краще їх би взагалі не було...
сценарій - а він взагалі є в наявності?
музика - вона сама по собі, може й непогана, якшо її слухаті окремо...
відчував полегшення, коли на екрані були архівні кадри з того часу...

Olha Movchan
Таємний щоденник Симона Петлюри - це дуже очікувана для мене стрічка. Такого шикарного акторського складу я не пам'ятаю в українських прем'єрах останнього часу і це дуже потішило. Було нестерпно прикро, що сценарій не вдався - тема "суду над Петлюрою" могла стати гарним європейським фільмом, тут мало зліпити фактаж в купочку і озброїтись патріотизмом. Діалоги прописані сухо, "авжежною" неживою мовою, режисура кульгає, телевізійний стиль зйомки змушував озиратися, чи я дійсно в кінотеатрі. Та все ж - дякую авторам, що зняли, людям, які не в темі буде корисно подивитися. Сподіваюся, що це не останній фільм на цю тему. І велике дякую акторам, які витягували, як могли.

upd Людоньки, я дізналася про бюджет і моя доброта розвіялася - за 48 мільйонів гривень можна було хоча б дубляж не кривий зробити, Пілсудському адекватний одяг в польських реконструкторів позичити, стільці без дермантину поставити і бороди причепити так, щоб не палитися.

Galyna Guzjo
У День українського кіно треба зробити, що? Правильно - взяти гаманець і піти підтримати українське кіно гривнею. Так я вчора і зробила - пішла дивитися прем'єру нового фільму Олеся Янчука Таємний щоденник Симона Петлюри (у залі була десь третя частина глядачів). Перед тим ще 10 років тому бачила "Владику Андрея" цього ж режисера. За ці десять років кінопочерк Янчука мало змінився: і я все думала й про це протягом двох годин нової стрічки. Кінематограф пішов уперед, а "Таємний щоденник..." трохи наче з минулого. Та це не головне. Це смакове та суб'єктивне (я просто забагато дивлюся кіно - всякого і різного))).

Брак динаміки у фільмі, цікавих рішень і поворотів у сценарії (не дотягнута тема щоденника, який читає донька Петлюри) компенсували інші моменти, зокрема, цікаво підібрані актори: Петлюра - Сергій Фролов - дуже, дуже і навіть дуже - йому віриш!; Ірма Вітовська у ролі дружини головного отамана військ Української Народної Республіки та його донька; несподіваний Богдан Бенюк у ролі Грушевського і такий "в тему" Євген Нищук у ролі Винниченка (скупій сльозі якого у кульмінації, щоправда, мало вірилося); Тарас Жирко у ролі французького журналіста та інші; а ще, дуже приємно було бачити акторів-заньківчан на великому екрані.
Особисто мене трохи дратували підписи під героями: що це - Михайло Грушевський, а ось це - Володимир Винниченко, а ось це - Юзеф Пілсудський... Такого у голлівудських фільмах не побачиш)) Але так, ми ж так погано знаємо свою історію - що нам, як малим котикам показують мисочку з молоком, мабуть, варто наголошувати на ключових персонах, ключових датах і т. д. Через це художній фільм трохи нагадував документальний. І так закривав прогалину у неосвіченості і непідготовленості глядача. Нехай хоч так... Скажу навіть більше: наприкінці фільму я плакала... Не через те, що мене вразив сюжет чи зйомки або я зробила для себе якісь великі відкриття (з історії у мене було, Богу дякувати, "відмінно"), а через те, що від побаченого та прожитого за ці дві години нахлинув якийсь такий невимовний розпач - на кінцевих титрах, коли автори фільму наголосили: Незалежність, за яку так боровся Симон Петлюра, Україна здобула тільки у 1991 році.
Мене накрило, бо ж усі ми добре розуміємо, що справжньої незалежності ми так і не отримали, що й через 100 років наша державність усе ще під великою загрозою, що Кремль ніяк не заспокоїться і все ще вважає Україну "Малоросією", що світ й надалі допомагає нам тільки тоді, коли це вигідно йому, світові, що російська пропаганда за це століття стала ще більш агресивною та нищівною... І цей перелік можна продовжувати. Тому побільше нам фільмів про тих, хто боровся і бореться не справжню незалежність України. Може, хоч ці фільми допомагатимуть українцям бачити ширше і діяти рішучіше. І таки перемогти! Раз і назавжди.
#ДивисьУкраїнське #українськіно #Петлюра