Вадим Перельман. Життя – цугцванг

Трейлер спін-офу серіалу «Ходячі мерці» вийшов на «АМС»1 квітня 2019 року. Головну роль в ньому зіграла Кім Діккенс, раніше відома за фільмами «Дім дивних дітей» Тіма Бертона, «Загублена» Девіда Фінчера та «Будинок з піску та туману» Вадима Перельмана. Про це повідомляє «Корреспондент.net». 

У кінострічці Перельмана акторка зіграла другорядну роль, проте запам’яталася своєю емоційністю. Діккенс за кілька хвилин у кадрі розкрила образ нещасної жінки, від якої пішов чоловік. 

Фільм вийшов у 2003 році, проте досі заслуговує на увагу глядачів. Режисер у стрічці спробував показати, що людина на шляху до мети може втратити все і, найголовніше, знищити в собі особистість. Задля цього Перельман використовує символізм, що пронизує весь сюжет та увиразнює характери героїв, розкриває сутність людей, які перебувають у безвихідній ситуації. 

Як зазначає кіноман Дмитро Плахотнюк, цей фільм викриває протиріччя двох життів, а також показує характери героїв, які намагаються самоствердитись і утриматися «на плаву». 

«У стрічці режисер «оголює» діаметрально протилежні особистості – жінку, яка перебуває у глибокій депресії, що майже втратила «себе» й мігранта-військового, який будь-яким шляхом намагається влаштувати затишок на чужій землі. Кожен з них бореться за право на нормальне життя. Щоправда, у гонитві за добробутом вони втрачають набагато більше», – зауважує Плахотнюк. 

Птах, що залетів у твій дім – янгол 

Велику роль у фільмі відіграють символи. Найперше, назва стрічки – метафора, що налаштовує глядача на філософське сприйняття сюжету. Як зазначає Андрій Темченко, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ЧНУ ім. Б. Хмельницького, у найменуванні використані негативні образи: «Відповідно до міфологічних вірувань, пісок – це ознака смерті, а туман символізує невизначеність, оскільки там, де немає візуальної чіткості, пролягає певна межа, за якою криється небезпека». 

Туман також з'являється напередодні важливих сцен. Наприклад, перед тим, як Берані бачить оголошення про аукціон, коли офіцер Лестер загрожує полковнику; а також коли Кеті намагається покінчити життя самогубством на подвір’ї будинку. Туман, як природна перепона для світла, завжди трапляється на шляху героїв і ніби плутає їхню свідомість, змушує робити помилки. 

Провідним образом, навколо якого вибудовано сюжет, є дім. Він запускає механізм життя і залишається осередком смерті. Це своєрідний аналог світу, щоправда, там діють правила, які встановлюють власники житла. На думку Маріти Зави, авторки кінопроекту «Feellini», будинок для більшості уособлює захищеність: «Дім – місце, де люди відпочивають, перечікують труднощі. Коли ж хтось втрачає помешкання, то він автоматично позбавляється почуття безпечності. Відповідно до піраміди Маслоу – це базова потреба. Людиною оволодіває паніка, тому вона і починає діяти нераціонально». 

Спилювання дерев на початку фільму демонструє кінець попереднього життя Берані, руйнацію чітко вибудованої системи. Режисер веде діалог з глядачем, частково викриває те горе, що спіткає головних героїв далі. 

Холодний саундтрек Джеймса Хорнера також задає тон фільму, занурює в меланхолійну атмосферу і супроводжує від початку стрічки і до фінальних титрів. 

Якщо розглянути образ Кеті, то її безпорадність, тендітність та слабкість у фільмі увиразнюється тим, що вона зображена босоніж. Окрім цього, героїня таким чином еротизується. «У міфології нога символізує опору. Коли дівчина поранила її цвяхом, намагаючись зупинити будівництво, пролилася перша кров. Це пункт невідворотності. Вона втратила відчуття захищеності», – зауважує Темченко та додає, що позитивним є вчинок нових господарів будинку, які надали першу допомогу «ворогу». Наді тоді промила рану Кеті: «На святій вечері Ісус Христос омивав також апостолам ноги. Це своєрідна ознака смирення. Так показували, що ви друзі (від слова друг – другий) Тобто, першого немає. Ви рівні у другості». 

Сильною енергетичною зброєю проти суперника є доброта Наді та Массуда. Недарма в християнстві вважають, що якщо вас вдарили по правій щоці, необхідно підставити ліву. Така поведінка нейтралізує зло. Ворог просто не може заподіяти щось погане. Так сталося і в фільмі, коли полковник разом з дружиною рятували життя дівчини. 

Одним із найяскравіших символів у фільмі є птаха. У народно-поетичному епосі образ чайки нерозривно пов'язаний з душею, чистотою, святістю та небесністю. Як у Чехова, птаха проходить лейтмотивом через усю книгу, у Перельмана упродовж фільму. На думку Темченка, це зумовлено тим, що аби подолати ворога, спочатку вражали їхню душу. Тобто, форма без змісту не може існувати, так само і людина. 

На думку Маріти Зави, символом невинної жертви – смерті Ісмаїла – слугує пір’їнка, яка лежить на поверхні води в вазоні. Режисер зображує образ спорожнілого гнізда, з якого вилетіла душа. У кульмінаційний момент фільму Кеті бачить мертву птаху в річці, що є передвісником гибелі. «У фіналі дівчина приходить до води, йде дощ – незворотний потік часу, втрати і забуття», – додає Зава. 

Символізмом пронизаний весь фільм. Кожна деталь – як пазл, що формує повноцінну картину сприйняття. Деякі образи попереджають про небезпеку (птахи, туман), а щось викриває неминучість розв’язку (пісок, повалені дерева). 

А винних у світі немає 

Особливість стрічки «Дім з піску і туману» полягає у тому, що автор не вводить негативних героїв. Кожен персонаж намагається віднайти своє щастя. Конфлікт побудовано саме на процесі його здобуття, а саме мотивах і методах досягнення. Під час перегляду фільму можна розрізнити цілий спектр специфічних рис, які притаманні героям: від релігійних обмежень, менталітету до своєрідності характеру. Недарма фільм отримав три номінації на «Оскар», з яких дві – за кращу жіночу й чоловічу ролі. 

Центральною фігурою у фільмі є Кеті Ніколо – інфантильна дівчина, яка втративши майно, чіпляється за будь-яку можливість «утримати» відчуття захищеності. Вона постійно повертається в будинок, оскільки має прив’язаність до безпечного життя. Кеті готова боротися за бунгало, проте вирішити, як саме реалізувати себе надалі не може. Дівчина живе лише цим моментом. Немає минулого (окрім спогадів про батька) і майбутнього. Вона перебуває у своєрідній клітці свого ж світосприйняття. Під час фільму можна прослідкувати її переродження: безвідповідальності, відчаю, боротьби за ілюзію, а потім падіння – втрати людських рис і бажання померти. Кеті лишається на самоті, не знає, як реагувати на сильного супротивника, а тому робить помилку за помилкою. Дівчина, можливо, банально хоче кохання, турботи та безпеки, проте за цією гонитвою втрачає себе. 

На противагу дівчині у фільмі представлений Массуд Берані – складний персонаж, який має усталені принципи та погляди, намагається суворо дотримуватися канонів військової справи та релігії. У цьому ж дусі виховує сина. Берані – добра людина, проте через вимушені реалії стає жорстким, намагається захистити свою територію, тобто виконує функції справжнього чоловіка. Він любить свою родину, але в чомусь виявляє нестриманість та неповагу до жінок. 

На думку кіномана Владислава Бедринця, Массуд – типовий військовий із східним світоглядом: «Герой не поважає свого ворога, насамперед, тому, що Кеті – жінка, а отже істота нижча. Цей підтекст яскраво виражений в словах Массуда до дівчини: «У нас ти б навіть очей не змогла підвести на мене». Проте він стає заручником і своїх вірувань. Дівчина приносить у їхню родину горе, але ставши Гостею, птахом зі зламаним крилом, вона автоматично стає подарунком Всевишнього, а отже перебуває в безпеці. 

Як зауважує Дмитко Плахотнюк, співчуття в публіки викликають обидва герої, навіть попри різке поводження з дружиною полковника і прагматичну нахабність Кеті: «Здається, автор хотів донести, що не буває лише чорного і білого. Незважаючи на грубість військового у відставці, Кінгслі не сприймається як деспот і тиран. Він викликає повагу, оскільки прагне кращого життя не для себе, а для сім’ї. Подібна жертовність особистості не може не імпонувати». 

Наді Берані – представниця східної культури. Дотримується національних традицій. Запальна, відкрита та наївна натура. Іноді здається, що вона ненавидить чоловіка, проте все одно залишається з ним, аби зберегти домашній затишок і виховати сина в повноцінній родині. Наді звикла до розкоші, а тому проектує з чоловіком минуле в неприйнятних для того реаліях. 

Ще один цікавий герой – Лестер – флегматик за натурою. Створив стандартну модель сім’ї, яка ґрунтується не на коханні, а на повазі та дружбі. Персонаж фільму – добропорядний поліцейський, який вирішив захистити дівчину, що потрапила в складну ситуацію. Через кохання йому доведеться бути різким, піти із сім’ї та врешті-решт вчинити злочин. Його поведінка схожа не на рішучість, а на страх та бажання вижити. Саме тому герой до кінця продовжує боротьбу за гроші, який Берані має віддати за будинок. 

Отже, складні характери – заплутані долі. Кожен робить помилку, а тому потрапляє в пастку своїх ілюзій. Розкриття сутностей героїв, їхнє переродження і падіння демонструють, що життя складне, тому не можна однозначно когось судити. 

На мою думку, фільм має сподобатися глядачу, який шукає істину та намагається розібратися в собі. Актори блискуче зіграли, тому задум режисера, настрій історії передається глядачеві й тримає його увагу в напрузі упродовж стрічки. Герої по-різному поводять себе на межі смерті та вибору. Кеті перебуває у відчаї, намагається звільнитися від надмірної відповідальності або перекласти її на когось, але є життєвий етап, який необхідно пройти наодинці. Вона птаха без сил, втратила опору і падає вниз. Массуд же добровільно залишає світ, бо в метушні губить сенс життя. Спосіб, в який він помирає, доволі жорсткий. Берані ніби карає себе за те, що не зберіг родину та не дав те, що обіцяв. Не повернув Едем, який був колись в Ірані. Усе це увиразнено символами, які створюють загальну картину. Саме тому я рекомендую переглянути цю стрічку. 

Як зазначає кіноман Володимир Ханас, фільм вартий уваги: «Це універсальна історія. У більшості є дім чи, хоча б, мрія про нього. Проте завжди є ризик збудувати його на піску, який потім закриє туман».

Дар'я Роженкова

Світлина із Всемережжя